Херсонщина відома курортами на узбережжі Чорного і Азовського морів, а кавуни давно стали символом регіону. Однак цей край приховує значно більше, ніж здається на перший погляд.
Кам’янська Січ — один із найважливіших осередків запорозького козацтва, який зіграв визначну роль в історії регіону і української державності в цілому. Заснована у 1709 році після зруйнування Чортомлицької Січі, стала місцем, де козаки змогли зберегти свою автономію і військову організацію навіть у найскладніші часи. Вона є єдиною, яка частково збереглася до наших днів. Дозволяє відчути справжню атмосферу козацької свободи. Тут часто проводяться етнографічні фестивалі і реконструкція Кам’янської Січі, де гості можуть ознайомитися з побутом і військовими традиціями козаків.
На момент розквіту була військовим укріпленням, а й адміністративним центром, що охоплював значну частку від Дніпра до Чорного моря. У її володіння входили землі Кам’янки, Олешок, Очакова. Особливістю цього центру було те, що власники мали право збирати мито з переправ на Дніпрі та Південному Бузі, що посилювало економічну могутність громади.
Архітектура осередку відображала функціональність і бойову готовність. На площі укріплення знаходилися курені, ремісничі майстерні, похідна церква і шинки. Тут активно розвивалося виробництво — від обробки кісток і лиття кольорових металів до гончарства, що підкреслює її статус як самодостатнього економічного комплексу.
Де знаходиться Кам’янська Січ?
Розташовується осередок біля впадіння річки Кам’янки в Дніпро, неподалік сучасного села Республіканець Бериславського району. Її історія сповнена боротьби за незалежність, відданості ідеалам свободи і важливих культурних здобутків. Місцевість відзначається унікальним поєднанням природних красот, історичних пам’яток і багатим минулим. Відомо, що ці землі відігравали важливу роль ще з давніх часів, адже неподалік знаходився стратегічно значущий Каїрський перевіз через Дніпро, який з’єднував правий і лівий береги.
Село оточене різноманітними ландшафтами. З одного боку — степові схили, з іншого — лани і виноградники. Узбережжя прикрашає мис Стрілка, який слугує популярним місцем відпочинку, адже тут розташований сільський пляж. Особливу атмосферу додає скеля Пугач, що височіє на протилежному березі затоки. Цей ландшафт створює неповторну панораму, яка приваблює туристів.
Історія села сягає ще доісторичних часів. Археологічні розкопки виявили поблизу поховання доби бронзи, сліди скіфських колоній і давньоруських укріплень. Найцікавішим відкриттям є руїни Консулівського городища, датованого І ст. до н. е. — ІІ ст. н. е. Це було невелике укріплене село з кам’яними будівлями, захищене стінами. Також знайдені артефакти черняхівської культури, що підтверджують багатовікову насичену спадщину.
Не можна оминути увагою й історичне значення фортеці. Саме тут у XVIII столітті існувала одна з Запорозьких Січей, яка була важливим політичним і військовим центром. Нова резиденція стала прихистком для козаків після поразок від російських військ. Зараз це місце є значущим історико-культурним заповідником, де проводяться екскурсії, що дозволяють зануритися у побут і традиції наших предків, а також дізнатися більше про їхній героїчний шлях.
Історія Кам’янської Січі
Часто історію Херсонщини пов’язують із Російською імперією, недооцінюючи значення козацької доби. Однак археологічні пам’ятки розповідають іншу історію. В області знайдено понад 4 тисячі об’єктів археології, які дозволяють досліджувати життя предків, хоча більшість із них ретельно приховані, щоб уберегти від вандалів.
Кам’янська фортеця, одна з найцікавіших пам’яток археології, відкриває завісу життя козаків. У 2009 вона стала сегментом заповідника «Хортиця». На відміну від інших осередків, затоплених водами, збереглася частково, що робить її унікальною для досліджень.
Історія козацького центру розпочалася 1709 року. Після поразки під Полтавою ланка козаків, очолюваних Костянтином Гордієнком, оселилася на цих землях. Місцевість, розташована між кордонами Російської імперії і Кримського ханства, була ідеальним місцем для створення нового укріплення. Місцевість захищали вали й рови, а центральною частиною була площа для проведення рад. Поряд розташовувалися напівземлянки, склади, ремісничі майстерні, де мешканці займалися гончарством, рибальством і іншими промислами. Важливим компонентом економіки було мито, яке стягувалося за перевезення Дніпром і Бугом.
Хто заснував Камянську Січ достеменно невідомо, але вона прихистила багатьох козаків, зокрема й для легендарного Костя Гордієнка — кошового отамана, який керував укріпленням 12 разів. Його могила збереглася тут донині, що робить це місце історичним і меморіальним осередком.
Згадка про «Перевіз у Кам’янці» як про один із чотирьох важливих дніпровських переправ відображає стратегічну значущість цього місця для мешканців, які перебували під протекторатом Кримського ханства. Відповідно до тверджень С. І. Мишецького, автора праці «История о козаках запорожских», після трагічного розгрому Чортомлицької Січі у 1709 козацька старшина вирішила перенести осередок на Кам’янку. За словами дослідників, ця укріплення проіснувало недовго, адже вже 1711 року її знищили російські війська, що змусило козаків шукати притулок в Олешках на лівому березі Дніпра.
Проте офіційний документ, відомий як «Записка в память потомную», створений у 1734 за наказом кошового отамана, наводить іншу версію подій. Відповідно до цього джерела, після руйнування Чортомлицької Січі козаки спочатку облаштувалися в Олешках, де пробули дев’ятнадцять років. У 1728 році повернулися на Чортомлик, але на два роки. Зрештою, у 1730 обрали місцем свого перебування гирло річки Кам’янки.
Документи з архіву давніх актів, опрацьовані істориком В. І. Мільчевим, вносять ще більше деталей у цю складну гіпотезу. Зокрема, навесні 1711 року каральний загін під командуванням полковника А. Ушакова отримав завдання знищити Олешківську фортуцю. Проте місію виконати не вдалося. Щоб виправдати свої дії перед командуванням, загон спустився вниз Дніпром і спалив невеликий хутір поблизу Каїрської переправи. Цю подію подали як руйнування «нової» Січі, що підкреслює драматизм тогочасних подій.
Період розквіту
Роль фортеці в історії України важко переоцінити, адже вона була стратегічним укріпленням і важливим центром економічного, військового і духовного життя. Розташована на річці Кам’янка, ця місцевість зберігає пам’ять про одну з найважливіших сторінок української історії — добу Нової Січі, що тривала з 1735 по 1775 роки.
Січ, яка діяла тут у 1730-х роках, мала вигідне географічне положення. Після перенесення адміністративного центру Війська Запорозького на річку Підпільну, Кам’янка продовжила існувати як важливий пункт на кордоні з Кримським ханством. На картах XVIII століття її позначали як укріплене иістечко. Хоча сучасні археологічні дослідження не виявляють слідів фортифікацій, історичні джерела свідчать про активне життя району.
У документах тієї епохи згадуються торгівля худобою, прикордонні пости і навіть постійні села. Листи Коша, датовані 1743 роком, підтверджують наявність осередку козаків у цій місцевості. Попри відсутність єдиної усталеної назви, Кам’янку називали то Усть-Кам’янкою, то просто Кам’янкою. Ця неоднозначність відображає її багатогранний статус як місця зустрічей торговців, військових загонів і навіть розбійників.
Укріплення Кам’янки приділяли велику увагу через її прикордонне розташування. У середині XVIII століття тут діяли караульні пости, що контролювали перетин кордону, запобігали контрабанді і видавали паспорти купцям, які прямували до Криму або Очакова. Втім, масштабність кордону ускладнювала контроль, а місцеві нерідко сприяли порушникам, нехтуючи наказами.
Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років село було одним з важливих опорних пунктів армії. Тут розміщувалися загони, діяла церква, яка була духовним центром для місцевих жителів. Згодом у 1774 Кіш встановив поштову повинність, що свідчить про існування організованого життя в селі.
Після зруйнування
У 1711 Кам’янську фортуцю було зруйновано за наказом Петра І, але вже у 1728 козаки повернулися на ці землі. Проте існування осередку тривало недовго, адже в 1734 його остаточно залишили. Видатний отаман Гордієнко помер 1733 року, і його поховали на кладовищі села.
Після трагічного знищення в 1775 регіон пережив значні зміни, зберігши водночас унікальну атмосферу, яку можна відчути навіть сьогодні. Історія хутора в гирлі річки Кам’янки залишається малодослідженою, проте відомі факти дозволяють відтворити цікаву картину минулого.
Після ліквідації Запорозької держави тут функціонувало прикордонне укріплення, позначене на карті Я. Ф. Шміта, виданій у 1787 у Відні. Під час подорожі Катерини ІІ до Криму, кортеж імператриці зупинявся біля річки Кам’янки для зміни коней. Хоча саме поселення тоді не згадували, очевидно, що на цій території діяла поштова станція, адже подібні зупинки були організовані в людних місцях.
Відомо, що після приєднання земель до Російської імперії, зокрема після ліквідації Кримського ханства у 1783, почалося активне заселення. Нова влада нерідко переселяла мешканців з навколишніх зимівників до організованих сіл. На Січі таке село утворилося, хоча точна дата його виникнення досі невідома. Селище перейшло у володіння поміщика Байдака, а згодом — генерального консула Священної Римської імперії Івана Розаревича, від якого воно отримало назву Консулівка. Архіви свідчать, що станом на 1795 рік тут мешкало близько сотні осіб.
На початку XIX століття село неодноразово переходило до різних власників. Історичні джерела згадують прапорщика Федора Константінова, підпоручицю Ольгу Есаулову і поручика Ксаверія Цехановича. Відвідав ці землі і відомий письменник А. С. Афанасьєв-Чужбинський, який відзначав нехтування власниками цінностями стародавньої спадщини.
У другій половині XIX століття село здобуло славу завдяки активній діяльності нового власника — Михайла Агаркова. У 1909 він фінансував перші археологічні дослідження, здійснені завідувачем херсонського музею В. І. Гошкевичем. Саме завдяки цій ініціативі вдалося зберегти багато історичних артефактів, які згодом передали до музеїв.
На початку XX століття в Консулівці побудували величний палац, оточений садом і фонтанами. Двоповерхова споруда мала високу башту з пірамідальним шатром. Палац і простір навколо нього залишаються цікавими для дослідників і туристів.
Що можна побачити на Кам’янській Січі?
Дослідження відкрили безліч цікавих фактів про життя наших предків. Наприклад, знайдені турецькі кавові піали вказують на те, що козаки активно пили каву, тоді як інші напої подавалися в іншому посуді. Під стінками куренів знаходили люльки, монети і навіть кістки риби, що слугували своєрідним покриттям підлоги. Широкі лави, на яких спали селяни, і знахідки татарських монет додають деталей до побуту пам’ятки.
Сучасні археологічні знахідки на Кам’янській Січі підтверджують багатство історії. У 1990-х роках виявили дві унікальні могили, які, за припущеннями вчених, належали козакам-характерникам. Такі поховання підсилюють містику і загадковість цієї землі. Крім того, саме тут створювалися перші сторінки Конституції Пилипа Орлика, яка затвердила демократичні цінності у Європі.
Археологам вдалося виявити фрагменти цвинтаря, скарбниці і куренів. Знайдені речі побуту, гончарний посуд, татарські піали й люльки, які розповідають про життя у XVIII столітті.
Найважливішим артефактом є могила Костя Гордієнка – видатного кошового отамана. Місцевість містить залишки куренів і оборонні вали. Туристи, що приїжджають сюди, мають змогу милуватися курганами і відкритими просторами, які переносять у часи героїчної доби козаччини.
Гордієнко, відомий своєю освіченістю в політичною прозорливістю, навчався у Києво-Могилянській академії. Його діяльність була спрямована на захист прав і свобод запорожців, а також на підтримку незалежності. Саме він став союзником Івана Мазепи, брав участь у Полтавській битві й опинився у вигнанні після поразки.
Кам’янська Січ для туристів пропонує безліч можливостей для занурення в історію. Відвідувачі можуть побачити стародавні хрести, дослідити укріпленя, дізнатися більше про діяльність козаків завдяки екскурсіям. Гіди розповідають про події, які змінили долю України, та показують місця, де створювалися ключові документи для державності.
Крім традиційних екскурсій, проводяться фестивалі, як-от “Кварта” і “Бомбандери”. Заходи відтворюють атмосферу давніх часів й пропонують насичену програму з дегустацією національних страв, майстер-класами з ковальства, стрільби з гармат і боїв на шаблях. Дітей і дорослих захоплюють видовищні турніри, виставки старовинної зброї.
У 2009 приєднана до Національного заповідника «Хортиця». На площі створено символічні в’їзні ворота, облаштовано лапідарій із кам’яними артефактами, серед яких зернотерки, гармани. Тут збереглися руїни садиби поміщика Агаркова.
З 2019 року входить до складу Національного природного парку площею близько 12 тисяч гектарів. Його ландшафт включає мальовничі балки Кам’янську і Миловську, тераси Дніпра і акваторію Каховського водосховища.
Як дістатися до Кам’янської Січі?
Місце розташоване поблизу села Республіканець у Бериславському районі. Дістатися до Республіканця з Херсона досить просто. Спочатку потрібно прямувати автомобільною трасою до Нової Каховки, а звідти взяти курс на Берислав. З Берислава до села веде добре асфальтована дорога, яка дозволяє швидко доїхати до заповітного куточка. Також існують автобусні маршрути між містами регіону.
Попри всі виклики сучасності, зокрема руйнування пам’ятки через російські обстріли у 2023, залишається символом сили українського духу. Це місце надихає на боротьбу за свободу і збереження національної спадщини, адже пам’ять про Кам’янську Січ і козаків є невід’ємною складовою нашого майбутнього.
У самому селі відсутні готелі, проте можливий нічліг у місцевих мешканців. Любителі активного відпочинку можуть скористатися наметами. Для комфортнішого проживання варто розглянути варіанти в Бериславі чи Новій Каховці.
Більше про цікаві місця Дніпра та області читайте в рубриці Туризм на нашому порталі.
